Напевно кожен чув про правило “п’яти рукостискань”. Тобто, через п’ять рукостискань всі ми знайомі з відомими особистостями, наприклад, з Петром Порошенком. А якщо провести скорочення до одного-двох рукостискань, то можна забезпечити собі безбідне життя і організувати колегіальне злодійство в Україні. Наприклад, як президент “Укргазвидобування”.
У 2015 році на керівний пост у відомстві призначили якогось Олега Прохоренка, про якого ніхто ніколи не чув, і видом не бачив. “Напевно, Прохоренко просто дуже крутий управлінець”, подумаєте ви. Він всього лише знайомий з дружиною старшого сина Порошенко Юлією, відповімо ми. Завдяки цьому, пан Прохоренко познайомився і з Ігорем Кононенко – людиною, під чиїм пильним наглядом проходить видобуток і прокачування газу і нафти.
І ось ця сама пара рукостискань відкрила перед Прохоренко фантастичні можливості. Товариш, не будучи дурнем, швиденько розгорнув діяльність по розкраданню грошей з державної компанії і переводу їх у власний товстий гаманець. Причому навіть не потрібно було винаходити велосипед. “Все вже придумано до нас”.
Перемоги в тендерах – своїм людям, перепродаж газу за завищеними цінами, закупівля обладнання – через мільйон фірм-прокладок і п’ятикратну кругосвітню подорож завищеної грошової суми. Як тільки Прохоренко очолив “Укргазвидобування”, списання газу на виробничі витрати зросло в п’ять разів. З 300 млн до 1,5 млрд кубів щорічно. Ну збіг ж, як інакше?
Ну і звичайно ж, куди ж без схем з плюсом? Плюсом для своєї кишені, зрозуміло. Якщо Рінат Ахметов продавав Україні вугілля за схемою “Роттердам+”, то Прохоренко організував “Дюссельдорф+”. Продавав блакитне паливо українцям за завищеними цінами, заробляючи сотні мільйонів гривень. Куди не плюнь, одні плюси. Плюс Прохоренко в кишеню, плюс його друзям, і звичайно ж плюс в платіжку громадянам України, які вже загинаються під тиском грабіжницьких тарифів.